Таблетки округлої форми  або у формі стилізованого «серця», від світло - рожевого до насичено- рожевого кольору з мармуровістю, зі специфічним запахом складових.

Склад

1 грам препарату містить діючі речовини:

- люфенурон  – 200,0 мг;

- празиквантел – 100,0 мг;

- нітенпірам – 80,0 мг;

- моксидектин – 6,0 мг.

Допоміжні речовини: екстракт артишоку, екстракт розторопші плямистої,  метилпарабен, пропілпарабен, альбумін,  кальцію стеарат, тальк, кальцію карбонат, полівінілпіролідон,  мікрокристалічна целюлоза,  сорбіт, глюкоза, підсилювач смаку, молоко сухе,  ароматизатори, лактоза, крохмаль картопляний.

Фармакологічні властивості

ATC-vet QP53, ектопаразитоциди, інсектициди і репеленти (QP52, антигельмінтні ветеринарні препарати, QP52AA51 празиквантел, QP53BX02 нітенпірам,  QP54AB02 – моксидектин, комбінації).

Комбінація люфенурону, моксидектину, празиквантелу, нітенпіраму що входять до складу препарату ТІРОКС, забезпечує широкий спектр протипаразитарної дії у собак і котів по відношенню до ектопаразитів: бліх, саркоптиформних кліщів, тромбідиформних кліщів та ендопаразитів: стьожкових та круглих гельмінтів, а також личинкових cтадій розвитку дирофілярій. 

Люфенурон (з’єднання групи бензоілфенілсечовин) – це інсектицид широкого спектру дії, особливо активний проти блох видів Ctenocephalides spp., Pulex irritans та володіє підвищеною ларвоцидною і контактною овоцидною активністю. Механізм дії полягає у блокуванні синтезу хітину, що є основним компонентом екзоскелетів комах, тому личинки при линьці не можуть сформувати нову кутикулу і гинуть. Потрапляючи в організм комах з кров'ю тварини, потім в їх яйця, люфенурон блокує процес формування хітину, личинки гинуть в результаті порушення процесів формування кутикули і, таким чином, запобігає появі наступного покоління бліх.  Люфенурон швидко всмоктується в шлунку (достатній рівень абсорбції досягається при наповненому кормом шлунку), повільно виводиться, що забезпечує високу концентрацію сполуки в організмі тварини протягом місяця.

Празиквантел – синтетична сполука, похідна піразино-ізохінолу, ефективно діє проти цестод та трематод. Празиквантел дуже швидко всмоктується поверхнею паразита і поширюється по його організму. Вивчення in vitro та in vivo доводить, що празиквантел руйнує зовнішній покрив (тегумент) паразита. Це є майже миттєве тетанічне стискування мускулатури паразита і швидка вакуолізація тегументу (оболонки). Це швидке стиснення пояснюється зміною проникності клітинних мембран паразита для двовалентних катіонів, особливо кальцію. Деполяризація нейром'язових гангліоблокаторів, порушення транспорту глюкози і мікротубулярної функції у цестод призводить до порушення м'язової інервації, паралічу і загибелі паразита. Празиквантел швидко всмоктується в травному каналі, досягає максимальної концентрації в плазмі крові через 1-3 години, розподіляється в органах і тканинах тварини; зв'язується з білками сироватки крові (70-80%), частково метаболізується в печінці, екскретується в кишечник та виводиться з організму в основному з сечею (до 80%) та у незначній кількості з фекаліями. 

Нітенпірам -  це інсектицид, що належить до класу неонікотиноїдів. Механізм дії полягає у пригніченні нікотинових рецепторів ацетилхоліну. Сполука є нейротоксином комах, яка діє, блокуючи нервову сигналізацію центральної нервової системи. Вона робить це шляхом безповоротного зв'язування з нікотиновим ацетилхоліновим рецептором, що спричиняє зупинку потоку іонів у постсинаптичній мембрані нейронів та призводить до паралічу та смерті комах. Нітенпірам має короткий період напіврозпаду і знищує бліх на тварині протягом 30 хвилин після введення. Він токсичний для бліх лише протягом 24-48 годин і зазвичай використовується у поєднанні з регулятором росту комах люфенуроном для забезпечення безперервної боротьби з блохами.

Моксидектин – це макроциклічний лактон другого покоління групи мільбеміцинів, має виражену дію проти багатьох ендо- та ектопаразитів. Механізм дії препарату на організм паразита полягає у тому, що моксидектин стимулює виділення нейромедіатора гальмування гамма-аміномасляної кислоти (ГАМК), у результаті чого відбувається блокада передачі імпульсу між інтернейронами і руховими збуджувальними нейронами нервового стовбура паразита, а це призводить паралічу та загибелі паразита. 

Моксидектин швидко всмоктується зі шлунково-кишкового тракту, проникає в системний кровотік та розподіляється в органах та тканинах організму тварини, особливо зосереджуючись у жировій тканині; виводиться з організму в основному в незмінному вигляді  протягом 6 тижнів переважно з фекаліями.

Показання до застосування

Профілактика та лікування собак і котів, цуценят і кошенят за змішаних паразитарних інвазій, спричинюваних: 

– блохами: Ctenocephalides spp., Pulex irritans; включаючи знищення яєць та личинок бліх; 

– саркоптоїдними кліщами: отодектоз (Otodectes cynotis), нотоедроз (Notoedres cati), саркоптоз (Sarcoptes canis); 

– тромбідиформними кліщами (Demodex canis, D. cati, D. gatoi); 

– стьожковими гельмінтами (цестодами) на преімагінальній та імагінальній стадях: Dipylidium caninum, Taenia spp., Echinococcus  granulosus, Alveococcus multilocularis, Mesocestoides spp. Diphyllobothrium latum;

– круглими гельмінтами (нематодами) травного каналу:  Toxocara canis, Toxocara cati (Toxocara mystax), Toxаscaris leonine, Ancylostoma spp., Uncinaria spp., Trichuris vulpis;

– профілактика алергічного блошиного дерматиту (flea allergy dermatitis: FAD);

– профілактика та контроль дирофіляріозу: Dirofilaria spp. (мікрофілярії L3 та L4 стадій).

Спосіб застосування та дози

Препарат ТІРОКС застосовують тваринам індивідуально перорально, в ранкове годування з кормом або примусово одноразово. 

У залежності від маси тіла тварини використовують наступну схему дозування:

Тваринам з масою тіла більше ніж 12 кг або для більш точного дозування можна використовувати комбінацію таблеток.

Мінімальна терапевтична доза для тварин становить: 10 мг люфенурону, 5 мг празиквантелу, 4 мг нітенпіраму та   0,3мг моксидектину на 1 кг маси тіла тварини.

З профілактичною метою ТІРОКС застосовується  один раз на 30 діб протягом усього сезону активності паразитів.

При груповому утриманні лікування всіх тварин слід проводити одночасно.

При лікуванні ураження блохами (Ctenocephalides spp., Pulex irritans) та алергічного блошиного дерматиту (flea allergy dermatitis: FAD), препарат застосовують собакам і котам один раз на місяць, залежно від епізоотичної ситуації. Одноразове застосування таблетки запобігає повторній інвазії протягом 4-6 тижнів. Інсектицидна дія препарату проявляється через 24 години, досягаючи максимального рівня через 48 годин. 

При лікуванні отодектозу, нотоедрозу препарат застосовують одноразово. Може бути призначено повторне застосування препарату через місяць після першого прийому базуючись на результатах клінічної оцінки та лабораторних досліджень на саркоптоїдози (зішкреби шкіри).

При лікуванні саркоптозу препарат застосовують раз на місяць протягом двох місяців. Подальше використання препарату має базуватися на клінічній оцінці та лабораторних досліджень на саркоптоз (зішкреби шкіри).

При лікуванні демодекозу препарат застосовують щомісяця до отримання двох негативних лабораторних досліджень на виявлення різних стадій розвитку демодекса (зішкребки шкіри: вітальний та мортальний метод) з різницею в один місяць. При більш тяжких випадках захворювання, лікування препаратом може бути подовжено. Лікування тварин необхідно проводити комплексно із застосуванням патогенетичних і симптоматичних лікарських засобів.

При цестодозах та нематодозах травного каналу тварин препарат застосовують за показаннями одноразово; при високій інтенсивності інвазії, дегельмінтизацію рекомендується повторити через 10-14 днів. З профілактичною метою препарат застосовують тваринам у терапевтичній дозі один раз в 3 місяці, а також за 10-14 днів перед кожною вакцинацією та перед паруванням.

Для профілактики дирофіляріозу (мікрофілярії L3 та L4 стадії) в неблагополучних щодо захворювання регіонах, необхідно застосовувати препарат щомісяця (щонайменше 6 місяців),  починати обробки за місяць до початку активного сезону членистоногих, і закінчуючи не раніше, ніж через місяця після завершення його (весняно-літній-осінній період). Препарат  не знищує молодих та статевозрілих дирофілярій, але знижує кількість циркулюючих в крові мікрофілярій (личинок) та може бути застосований зараженим тваринам.

Протипоказання

Підвищена індивідуальна чутливість тварини до компонентів препарату.

Не застосовувати препарат одночасно з іншими протипаразитарними засобами, які містять макроциклічні лактони, піперазином та препаратами, що інгібують холінестеразу.

Не застосовувати тваринам з важкими ураженнями та /або з вираженим порушенням функції нирок та печінки, з порушеннями роботи травного тракту.

Не застосовувати виснаженим тваринам та хворим на інфекційні хвороби!

Не застосовувати самкам в період вагітності і лактації!

Не застосовувати цуценятам та кошенятам до 6-тижневого віку та масою тіла до 0,5 кг.

Застереження

Препарат добре переносився собаками з мутацією гену ABCB1 (MDR1 -/-). Однак у таких чутливих порід (коллі, бобтейл, шелті, австралійська вівчарка, біла швейцарська вівчарка та інші споріднені породи та інші чутливі собаки) повинна суворо дотримуватися рекомендована доза та необхідно проводити обробку тварин під наглядом лікаря ветеринарної медицини.

Цей ветеринарний лікарський препарат не ефективний проти дорослої стадії Dirofilaria spp.. Оскільки використання препарату тваринам, ураженим дорослими дирофіляріями, може призвести до серйозних побічних наслідків, перед застосуванням препарату необхідно провести діагностику тварин віком від 6 місяців на дирофіляріоз (статевозрілі паразити). Якщо діагноз підтверджується, то тварин необхідно лікувати щодо дирофіляріозу під наглядом  ветеринарного лікаря.

Найчастішою спостережуваною побічною реакцією є блювота, яке виникає в перші 48 годин після прийому дози, в більшості випадків є тимчасовою та легкою і не потребує симптоматичного лікування.

У деяких тварини можуть спостерігатись порушення в роботі шлунково-кишкового тракту, рясна слинотеча (особливо в котів), відмова від корму, а також неврологічні явища – м’язовий тремор, судоми, порушення координації рухів.

При передозуванні препарату у тварини може спостерігатися пригнічений стан, відмова від корму, надмірне слиновиділення, розлад травного тракту. У цих випадках тварині призначають ентеросорбенти і засоби симптоматичної терапії.

Не слід застосовувати препарат одночасно з іншими протипаразитарними засобами, що містять макроциклічні лактони, з піперазином і препаратами, які інгібують холінестеразу.

Через наявність у складі препарату  глюкози та лактози, при гіперглікемії, цукровому діабеті тварин та алергії на молочні продукти застосування препарату рекомендується тільки після консультації з лікарем ветеринарної медицини.

Заходи особистої профілактики

При роботі з лікарським препаратом слід дотримуватися загальних правил особистої гігієни та техніки безпеки, що передбачені при роботі з ветеринарними лікарськими засобами. Людям з гіперчутливістю до компонентів препарату TІРОКС слід уникати прямого контакту з таблетками.  У разі появи алергічних реакцій та/або при випадковому потраплянні препарату ТІРОКС в організм людини необхідно звернутися до медичного закладу, маючи при собі листівку-вкладку або упаковку до препарату.

Форма випуску

Таблетки масою 120, 240 або 480 мг запаковані у блістер, який упаковано  в картонну коробку. 

Зберігання

Зберігають препарат у закритій упаковці виробника, окремо від продуктів харчування та кормів, у сухому, захищеному від прямих сонячних променів місці, за температури від 0 °С до 30 °С, у недоступному для дітей місці.

Термін придатності 

3 роки. 

Для застосування у ветеринарній медицині!